четвер, 13 грудня 2018 р.


Сьогодні 13 грудня народився  Микола Хвильовий (справжнє ім’я Микола Григорович Народився Микола Григорович Фітільов (Хвильовий) у с. Тростянець на Харківщині (нині Сумська область) в родині вчителів. Навчався він у початковій школі, гімназії, з 6-го класу якої був виключений за участь у революційній організації.
Фітільов) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози.
1914-1917 Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах.
 1919 Вступив до КП(б)У. Одружується з учителькою Катериною Гащенко.
1919 р. у Харкові вийшло друком три збірки поезій. 1921 р. – М. Хвильовий демобілізується, переїжджає до Харкова. Видає політтичну збірку “Молодість”
 1923р. – збірка прозових творів “Сині етюди” (“Редактор Карк”, “Кіт у чоботях”, “Солонський Яр”, “Легенда”, “Свиня”, “Чумаківська комуна”). Хвильовий став членом-засновником літературної організації: «Гарт»;
 1924р. – збірка оповідань “Осінь” (“Елегія”, “Я (Романтика)”, “Силуети”, “На глухім шляху” та ін.), повість “Санаторна зона”. Ці публікації і громадянська активність зробили Хвильового центральною постаттю в літературному процесі 20х років.
 1925 –  разом з однодумцями створює літературну організацію ВАПЛІТЕ.
1927 р. — роман «Вальдшнепи», ІІІ частина якого знищена урядовими органами. Трактат «Україна чи Малоросія?» опублікований лише 1990 р.
1928–1930 Створив журнал «Літературний ярмарок».
 1930–1931 Заснував журнал «Пролітфронт». 13 травня 1933 На знак протесту проти голодомору 1932—33 та арешту свого приятеля Михайла Ялового (став початком нової хвилі масових репресій проти української творчої інтелігенції) у Харкові покінчив життя самогубством. Смерть Хвильового стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920—30-х. Твори та ім’я Хвильового залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні
Публіцистичні твори Миколи Хвильового:
·         «Про “сатану в бочці”, або графоманів, спекулянтів та інших “просвітян”»;
·         «Про Коперника з Фрауенбургу, або Абетка азіатського ренесансу в мистецтві»;
·         Цикл памфлетів “Камо грядеш?”;
·         Цикл памфлетів “Думки проти течії”;
·         Цикл памфлетів “Апологети писаризму”;
·         Памфлет “Україна чи Малоросія?”.
 Художні твори Миколи Хвильового:
·         збірки поезій “Молодість”, “В електричний вік”, “Досвітні симфонії”;
·         збірки оповідань «Сині етюди» (1923), «Осінь» (1924);
·         новели «Синій листопад», «Арабески», «Дорога й ластівка», «Кіт у чоботях», «Солонський Яр», «Легенда», «Я (Романтика)»;
·         1924 р. – «Санаторійна зона»;
·         1926 р. – роман «Вальдшнепи»;
·         1927 р. – оповідання «Мати»;
·         1928 р. – «Сентиментальна історія»;
·         1929 р. – повість «Іван Іванович».

Немає коментарів:

Дописати коментар