середа, 10 травня 2017 р.

С уважением ко всем, с заботой о каждом


Выражаем огромную благодарность за оказание помощи в организации праздника, посвященного дню Победы руководству завода ООО « ЧЗТА» в лице Генерального директора Закина Александра Ильича и депутата Харьковского областного совета Александра Юрьевича Ткаченко. Спасибо Вам за чистое сердце, душевную щедрость, доброту, за плодотворное сотрудничество с ветеранской организацией « ЧЗТА», за внимание к проблемам ветеранов, за Ваше неравнодушие в желании помогать людям, за безграничную отзывчивость и умение понять и вовремя откликнуться на наши просьбы. 
Уважаемый Александр Ильич и Александр Юрьевич! Во все времена деловые, предприимчивые люди стремились не только добиться профессионального, материального успеха, но и оставить свой след в истории города, страны, запомниться добрыми делами. Спасибо Вам, что Вы всегда готовы подать руку помощи в трудную минуту и оперативно решать проблемы как финансовые, так и духовные. 
Желаем Вам творческих замыслов, профессиональных достижений, добрых перемен, интересных начинаний и талантливых решений. Пусть Ваша щедрость вернется к Вам сторицей. 

субота, 6 травня 2017 р.

Для нас - історія, для Вас - життя частинка…»

Литературно-музыкальная встреча поколений, приуроченная ко дню Победы.


Вы не зря получали глубокие раны,
И дедов поминаем не зря вновь и вновь.
За потомков не бойтесь своих, ветераны!
В жилах их  течет Ваша кровь.







       5 мая уже традиционно библиотека – филиал микрорайона « Дружба», первичная организация ветеранов войны  и труда « ЧЗТА», общеобразовательная школа №7  чествует своих  ГЕРОЕВ-ПОБЕДИТЕЛЕЙ.  В канун праздника, посвященного Дню Победы, состоялась акция « Поздравь ветерана на дому».  Благодаря руководству завода « ЧЗТА» наши дорогие ветераны традиционно уже получили материальную помощь и поздравления от любимого завода. Жизненная позиция  руководителей заслуживает уважения за неравнодушие к проблемам ветеранов и  в желании поддержать и помочь.
        В этот праздник, святой праздник для каждого из нас, праздник  сплотивший все поколения, в доверительной, дружеской обстановке  собравшиеся вспоминали о военном времени,  члены творческого коллектива художественного чтения « Светоч Надежды» душевно читали стихи, а  талантливые учащиеся детской музыкальной школы радовали военными песнями.  Каждый выступающий старался выразить благодарность и уважение  дорогим ветеранам, тепло и сердечно  поздравить их с Великой Победой .
Немыслимо было бы это торжество без тех, кто когда-то, узнав о смертельной угрозе  своей стране, воевал на фронте, трудился днями и ночами в тылу, отдавал всё для   Победы. И это огромное счастье, что такие люди по сей день живут рядом с нами. Жизнь невозможно остановить. Выросло новое поколение людей. Но самое главное и священное  для нас сейчас - это  память.
Важно, что отец передаст сыну, дед внуку, одно поколение другому.
К сожалению, закрутившись в суете неотложных дел,  мы забываем о главном. Иногда о самом главном. Как часто мы упускаем очень важную тему: благодарность людям, опаленным войной. И не важно, успели они взять оружие в руки, или были во время войны детьми, они ее пережили.  Они все – ветераны, и они, в любом случае – Победители! Но, самое печальное, что они уходят. Уходят, не услышав наших благодарных слов. И как часто мы жалеем, что не успели сказать главного, когда уже и сказать некому.  А всего-то надо уделить им немножко внимания. Сегодня важно еще и еще раз говорить спасибо ветеранам, их глазами мы должны смотреть вокруг, понимая, как  бесценен каждый миг мирной жизни.
Искренние слова поздравления и  благодарности ветеранам произнесла Куралех Нина Константиновна, руководитель городской общественной приемной народного депутата Украины Дмитрия Алексеевича Шенцева и депутата Харьковского областного совета  Донского Александра Михайловича . От их лица она зачитала поздравление  и передала  подарочные наборы .
Встреча получилась по – домашнему теплой и  душевной. А главное, ветераны почувствовали нашу искреннюю заботу и внимание и безграничную благодарность. Почувствовали, что о них не забыли, их любят и чтят их подвиг.






 В конце встречи дорогих гостей пригласили на солдатскую кашу.



середа, 26 квітня 2017 р.

І тихо ступає життя у полин, і лине чорнобильський дзвін

Бібліотека- філія мікрорайону « Дружба» Чугуївської ЦБС напередодні 31-ї річниці Чорнобильської трагедії  у стінах загальноосвітньої школи №7 провела літературну годину -  роздум «І тихо ступає життя у полин, і лине чорнобильський дзвін». Бібліотекарі розповіли про події того чорного дня та відвагу  простих людей, які в екстремальних умовах стали героями, про тих, хто ризикуючи життям і здоров’ям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, хто відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.
В історії нашого народу є чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують гострим болем.Одна з них – 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Минув 31 рік, а чорний день чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі. Цей день не минув безслідно…
Наслідки техногенної аварії були б ще жахливішими, якби не мужність і жертовність тисяч ліквідаторів,які у перші дні страшного лиха прибули на Чорнобильську АЕС і вступили в бій з невидимим ворогом-радіацією.
Низько схиляємо голови перед усіма, хто свідомо пішов у ядерний вогонь, щоб зупинити ланцюгову реакцію смерті.
 
Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи. А пам'ять про ті події навчить нас цінувати мир, спокій і процвітання.  Нехай спогади про Чорнобильську трагедію завжди єднають всіх українців у нашій спільній пам’яті!




четвер, 20 квітня 2017 р.

Из одного мы города, и с одного завода



ТВОИ ЛЮДИ, ЧУГУЕВЩИНА!


 


 Презентация книги « По обе стороны проходной» посвящается памяти  Анатолия Михайловича Злобина- Почетного гражданина города Чугуева, ветерана труда, директора Чугуевского завода топливной аппаратуры.  Мероприятие приурочено к Всемирному дню книги и авторского права.
Что он значит наш мир без событий, без характеров, дат и имен…
Прошел почти, что целый век…
Но память многое подскажет,
Вдруг все увидишь, как в кино,
И на сердце так нежно ляжет
Все то, что было так давно…

19 апреля 2017 года в зале библиотеки- филиал микрорайона « Дружба» Чугуевской ЦБС состоялась встреча заводчан по очень приятному и важному поводу. Вышла в свет новая книга « По обе стороны проходной», посвященная памяти  Анатолия Михайловича Злобина- Почетного гражданина города Чугуева,  первого директора Чугуевского завода топливной аппаратуры.   Ее страницы посвящены не только удивительному человеку, истории, добрых делах, больших свершениях, но и о главном богатстве нашем – ее людях.
Все вместе вспомнили, как все начиналось.  Для уважаемых  гостей библиотекарем 1-й категории библиотеки – филиал м-на « Дружба»  Коломиец Юлией Викторовной были подготовлены  видео презентации  «Из одного мы города, и с одного завода» «… Та  проходная, что в люди вывела меня».
История складывается из фактов, событий, имен, из воспоминаний, из живых рассказов. Не отступая от строгой документальной основы, нам важно представить сквозь времена живой образ завода - гиганта, ставшей   визитной картой нашего любимого города.
Присутствие первых лиц города на нашем мероприятии еще раз подчеркивает важность события для  нашегоЧугуева.
 Огромная благодарность за финансовую помощь при издании книги « По обе стороны проходной»  Чугуевскому городскому совету, городскому голове Галине Николаевне Минаевой, депутату Харьковского областного совета Донскому Александру Михайловичу, Чугуевской городской организации ветеранов Украины.
На встрече присутствовали люди разных профессий, в разное время работающих на заводе. Но все они соединяют славу предприятия в прошлом. И все они достойны самых добрых слов и высоких наград.
В своем выступлении заместитель директора по экономике Черничка Николай Андрианович сказал: «Анатолий Михайлович – это настоящий руководитель, ученый технолог и заслуженный строитель. Под его руководством завод стал одним из лучших в отрасли тракторостроения. Фамилия Злобин- с уважением произносилась в нашем городе, районе, области и Министерстве.
Становление и расцвет завода, а с ним и города  Чугуева, пришлось на 1971-1986 годы, период, когда пост директора завода занимал Злобин Анатолий Михайлович.
С рождением гиганта завода - изменился социально- экономический облик Чугуева. Город вырос, получил стабильное обеспечение газом, водой, электроэнергией, были построены дороги, многоэтажные дома, поликлиника и школа, детские сады, пионерский лагерь и базы отдыха. Огромный вклад Анатолия Михайловича в строительстве и процветании нашего города.
Я учился у  него работоспособности, большой выдержке и самоотдачи, а также требовательности к себе и подчинённым, при этом строгость и доброта Анатолия Михайловича настраивала на уважение и даже любовь к такому руководителю…»
Мы все гордимся тем, что среди 41-го Почетного гражданина города Чугуева есть и наш представитель когорты заводчан, который строил завод и город. И что именно по ходатайству первичной организации ветеранов войны и труда « ЧЗТА» Злобину Анатолию Михайловичу было присвоено звание Почетного гражданина Чугуева.
Каждый житель вносит свою лепту в историю родного края, и любой из нас должен знать и помнить об этом. Знать  историю родного края, знать о людях, живших и живущих в нем – это  интересно, это правильно, необходимо и важно.       
Команда авторов книги « По обе стороны проходной выражает глубочайшую признательность людям, которые помогали и поддерживали нас в написании книги:
  -Мэру города  - Минаевой Галине Николаевне.
 - Депутату Харьковского областного совета - Донскому Александру Михайловичу.
- Руководству предприятия ООО Чугуевский завод топливной аппаратуры!
 За предоставленные  материалы из заводского архива;
 - Коллективу общественно- информационной газеты « Вестник Чугуевщины»( «Красная звезда» за помощь в подборке материалов для книги;
  - Коллективу еженедельной городской информационной газеты « Новости Чугуева» за помощь в подборке материалов для  книги;
- Злобиной Татьяне Евгеньевне за предоставленные материалы из личного архива;
- Руководству КУ « Художественно- Мемориальный музей И. Е.РЕПИНА» за предоставленные материалы;
- Холоденко Ирине Алексеевне руководителю Чугуевского центра туризма и краеведения , членам кружка « Пешеходный туризм», учащимся общеобразовательной школы I-III ступеней №7 руководитель специалист высшей категории  - Бондаренко Надежде Николаевне.
Прокопчук Юлии Владимировне – художнику – дизайнеру Централизованной библиотечной системы Чугуева за оформление книги.

Завершилась встреча просмотром фильма о заводе.


четвер, 30 березня 2017 р.

Легенди про квіти

Вже перші квіти розцвіли,

Такі прекрасні й ніжні!
Із снів холодних, зимових
Збудилися привітні.
Перше весняне диво природи – це підсніжники. Вони з’являються найпершими, коли ще лежить сніг. Своїм гострим, як спис, листом пробивають землю, торішнє листя, сніг і гордо виносять свої голівки. Підсніжники одними з перших розпочинають карнавал цвітіння весни.
Уранці весняне Сонце нарядилося у золоті промінці та пішло гуляти небом. Воно було дуже гарним. Іноді Сонце скоса поглядало на Землю. А в цей час на Землі царювала Зима. Вона не могла витримати гарячих поглядів Сонця і танула просто на очах, дуже вже хотілося їй сподобатися красивому весняному Сонцю. Вона вирішила прикрасити себе квіткою, білою-білою і дуже тендітною. Сонце замилувалося ніжним цвітом і ласкаво посміхнулося. Зима помітила цю посмішку і всю Землю усипала квітами. Відтоді щороку, коли Зима починає плакати, а на небі радісно посміхається Сонце, з-під снігу з’являються ніжні білі квіти – підсніжники. Це означає, що настає Весна.
Слідом за підсніжником зацвітає красень-пролісок. Тому й називають його братом підсніжника. Як його багато! Неначе клаптики голубої блакиті впали на землю і засиніли на лісових галявинах. Здається, хтось вкрив землю велетенським голубим покривалом.
Легенда розповідає, що плакала Снігуронька, проводжала матінку Зиму. Йшла сумна, за нею стали всі тужити. Там, де йшла і плакала, торкаючи лози, виросли підсніжники - снігуроньки сльози.
Землю промінь зігріва,
Тане сніг, струмок співа,
І краси чудові діти,
Зір наш ваблять дивні квіти.
Ось, підсніжники, дивись,
Поміж снігу розбрелись.
Вже їм холод не страшний,
Ні хуга, ні вітровій.
Їх уже не налякати –
Вже спішить весна крилата.


Пролісок.
Вже спішить весна крилата!
Ще земля в зимових шатах білих,
Та з-під снігу, майже непомітний,
Виглянув зненацька, серцю милий,
Соромливий пролісок блакитний.
Легенда стверджує, що одного разу стара Зима зі своїми супутниками Морозом і Вітром вирішила не пускати на землю Весну. Але сміливий Пролісок випростався, розправив пелюстки і попросив захисту у Сонця. Сонце помітило Пролісок, зігріло землю і відкрило дорогу Весні.

За українською легендою, синьооку дівчину Катерину татари везли на чужину, і там, де сльози красуні падали на землю, виросли квіти Проліски, такі ж сині, як її очі.
Ця історія сталася зимою. Жила собі дуже красива пані на ім’я Сніжинка і була в неї дочка - Квітка. Мати дуже її любила. І мати з дочкою ніколи не зустрічалися, бо Сніжинка одразу ж після зими летіла на Північ, додому, а її донька там могла замерзнути. Тому донечка цвіла весною і красувалася влітку. І не могли вони жити разом, бо мати б розтанула від сонячного тепла. Вони досі не бачилися. Навесні та влітку всі втішали маленьку квіточку – і звірі, і інші квітки. У Сніжинки було не менше горе, її теж втішали інші сніжинки. Так і спливав час: сумували і Сніжинка, і Квіточка.
Якось до землі, де жила Квіточка, прилетіла добра Чарівниця. Побачила вона Квіточку і запитала, чому та сумує. Квіточка розповіла своє горе. Чарівниця подумала і каже: «Он воно як! Але я можу зменшити твоє горе. Ти станеш квіткою-проліском і цвісти будеш тільки-но прийде весна. Тоді буде зима уходити, і твоя мати також. Я точно знаю, що вона буде тут. Ви будете зустрічатися раз на рік», - посміхнулася Чарівниця.
Так з'явилася квітка Пролісок.


Крокус (шафран)
Недарма ці квіти називають "дітьми веселки": за однією з легенд, вони з'явилися на світ в той день, коли в небі після холодного весняного дощу зустрілися сонце і веселка, що наповнили пелюстки крокусів силою і забарвлення їх в яскраві кольори.
За давньогрецькою легендою, виникнення шафрану відбулося наступним чином. Юнак на ім'я Крок вправлявся з вісником Олімпійських богів Гермесом в метанні диска. Під час змагання диск випадково влучив у Крока, і юнак загинув. З його крові, що пролилася на землю, виросла квітка крокус (шафран).
Згідно з іншою версією, Крокус був закоханий в німфу і вони ніколи не розлучалися. Коли богам набридло спостерігати за ними, вони перетворили німфу в кущ, а юнака - в прекрасну рослину, яка згодом стало називатися шафраном.


Примула (первоцвіт)
Одна легенда про походження примули розповідає. На одному з прекрасних лугів жила білява принцеса - ельф, яка закохалася в гарного хлопця, а він її чомусь не помічав. У відчаї принцеса попросила чарівницю, щоб вона допомогла їй зробити так, щоб молодий хлопець відповів їй взаємністю. І чарівниця перетворила принцесу в примулу - квітку, яка першою розпускається навесні, і пройти повз неї абсолютно неможливо. З тієї пори сільська молодь ходить милуватися на ці квіти ледь зійде сніг.
Стародавні слов'яни вважали, що лісова примула - це ключі, якими природа відкриває повесні дорогу всьому зеленому царству.


пʼятниця, 3 березня 2017 р.

середа, 15 лютого 2017 р.

СПОГАДИ ПРИХОДЯТЬ, МОВ ТИХЕ ЗІТХАННЯ

 28-й річниці виведення військ з Республіки Афганістан присвячується..
  О, Україно! Ніжно пригорни
 Усіх живих своїх синів, як мати,
         Щоб ми уже не бачили війни,
         Не чули щоб ніколи звук гармати .

14 лютого 2017 року  бібліотека – філія м-ну « Дружба»  в приміщенні актової зали ЗОШ№7, напередодні 28-ої річниці з дня виведення обмеженого контингенту  наших військ з Афганістану, в честь Дня вшанування учасників бойових дій на  території  інших держав, зібрались щоб теплими словами вдячності подякувати нашим землякам, ветеранам локальних  війн, за чесне виконання військової присяги  при виконанні інтернаціонального обов’язку в  інших державах
На цю зустріч було запрошено ветеранів афганської війни:
1.МІЛЬКО СЕРГІЙ ДМИТРОВИЧ- учасник бойових дій в Афганістані, сержант запасу, кавалер медалі  «За відвагу».
2.ПАЗІЙ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ- учасник бойових дій в Афганістані, полковник запасу, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС.
3.ЖОЛТІКОВ ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ - учасник бойових дій в Афганістані, рядовий запасу, кавалер медалі « За бойові заслуги»,
 медаль «За охорону Державного кордону».
4.БІДНОВ МИХАЙЛО ГЕННАДІЙОВИЧ - учасник бойових дій в Афганістані, полковник запасу, кавалер ордена « За службу Батьківщині», учасник ліквідації аварії на ЧАЕС.
5. ШВИДКІН ВІКТОР ЛЕОНТІЙОВИЧ- учасник бойових дій в Афганістані, полковник запасу, кавалер медалі «За бойові заслуги».
6.БІЛЯЄВ ВОЛОДИМИР РУВИМОВИЧ- учасник бойових дій в Афганістані, прапорщик запасу, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС.
З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбовувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок.
 Солдатам афганцям випав щасливий квиток – їм випало  жити. Вони повернулись до рідного дому, впорядковують рідну українську землю. Кожен із них нагороджений орденами і медалями. Кожен із них найкраще розуміє цінність людського життя і сутність мирного існування, кожен знає як боляче оплакувати втрати, кожен із них чесний перед власною совістю і світлою пам’яттю.

Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко хвороблива й гірка. 28 років, що пройшли, об'єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.  І ми раді, що до їх братства ми маємо безпосереднє відношення. Ми пишаємося їхньою дружбою.
 В залі також були присутні батьки ветеранів- афганців- Пазій Іван Дмитрович, та сестра –двійняшка Ольга Олексіївна, загиблого в Афганістані нашого земляка Карманова Олександра Олексійовича.
Наша пам’ять до цього часу, свято зберігаючи подвиг батьків і дідів у Великій Вітчизняній війні, назавжди ввібрала в себе і новий біль афганських втрат.
Болем у серці відгукувались у присутніх слова віршів, які виконували учні школи .
Хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих в Афганістані  воїнів, зазначивши, що з нашого міста 11 родин отримали гірку звістку, про загибель своїх рідних. Ми згадали їх імена.
  Наші гості не багатослівні, їм краще взяти до рук гітару та заспівати,  щоб згадати непрості хвилини життя, пригадати загиблих побратимів і пекло війни. Кожна їхня пісня не просто текст, а пережитий особисто біль, втрата, скупа чоловіча сльоза.
Вітала героїв, дарувала їм пісні юна зірочка Чугуєва Дарина Сладких з дитячої музичної школи , керівник Ніна Миколаївна Мірущенко .
Лише пам’ять і вдячність нащадків, можуть подарувати крихітну посмішку воїнам-афганцям, які ніколи не стануть колишніми, оскільки знають ціну мирному небу та спокійним дитячим снам.
Вище підіймаймо стяг Пам’яті! Щоб ніхто в світі не зміг зробити вигляду, ніби він забув, як втрачали найдорожчих людей, забув, як чекали першого дня без війни.   Найвищою  ж нагородою для тих, хто уцілів, є життя,  для загиблих – пам’ять.
Традиційна зустріч відбулася, як завжди  в теплій дружній обстановці.
 На закінчення були висловлені побажання  миру і злагоди,щоб біль війни назавжди залишилась в минулому, щоб мирне життя було наповнене щастям, добробутом, та впевненістю у завтрашньому дні.