Міжнародний день рідної мови

Міжнародний день рідної мови — день 21 лютого, прийнятий на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі. Міжнародний день рідної мови був встановлений з метою вшанування пам'яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів.

Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила, що щорічно, починаючи з лютого 2000 року, відзначатиметься Міжнародний день рідної мови.

Відзначенням цього дня ЮНЕСКО хотіло привернути світову прогресивну спільноту до безправного становища багатьох поневолених народів, у яких гнобителі намагаються відібрати рідну мову. Проте саме вона є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства.

Зараз у світі люди говорять на 6 000 мов, і приблизно половина з них під загрозою зникнення.

14 февраля — Международный день книгодарения!

 Основали праздник семь лет назад две американские энтузиастки и любительницы литературы — библиотекарь Эми Броадмур и блогер Зои Тофт. Инициатива оказалась настолько заразительной, что сегодня Международный день книгодарения официально отмечается в тридцати пяти странах! Основной его посыл — привить интерес к чтению детям и напомнить о прекрасном взрослым.

Афганістан – і біль, і смуток, чиєсь обірване життя

На передодні  дня  виводу військ із Афганістану 13 лютого 2018 року  бібліотека філія м- ну « Дружба» спільно з ЗОШ№7  вже традиційно зустрічали  своїх давніх друзів, наставників, ветеранів афганської війни, щоб торкнутися сторінок пам’яті.

Почесними гостями були ПОЛЯНСЬКИЙ Іван Петрович -голова міської організації Української Об’єднаної Спілки ветеранів і інвалідів  Афганістану, учасники бойових дій в Афганістані, гвардії старший прапорщик, кавалер ордена «Червоної зірки» і медалі «За бойові заслуги»
ШВИДКІН ВІКТОР ЛЕОНТІЙОВИЧ- Заступник голови міської організації Української  Обєднаної Спілки ветеранів і інвалідів  Афганістану, учасник бойових дій в Афганістані, підполковник запасу, кавалер медалі «За бойові заслуги».
Крилова Ольга Олексіївна сестра – близнючка  загиблого в Афганістані  Карманова Олександра Олексійовича. 
Що спонукає нас до згадки про цю криваву і нікому непотрібну війну?А спонукає пам’ять… Пам’ять про тисячі життів українців, що згасли в далекій гірській країні. Разом із ними пішло в небуття чиєсь кохання. Разом із ними загинули їх ненароджені діти. У круговерті сьогоднішніх нелегких буднів не забуваймо про найсвятіше: пам’ять потрібна не мертвим – пам’ять потрібна  нам живим. Потрібна для того, щоб на вірності обов’язку виховувати молоде покоління.
Сьогодні ветерани – афганці  прийшли до нас, відгукнулись на наше запрошення. Вони не ніжилися в юні роки у пуховиках,не засиджувалися допізна на вечірках, а зі зброєю в руках захищали себе і своїх товаришів від лютої, невблаганної смерті. Усі вони - справжні герої. І ми можемо тільки пишатися, що знаємо їх особисто. Спасибі,що вони є!
Щира вдячність за  співпрацю, за підтримку,за небайдужість усім , хто допомагав готувати зустріч.