Година- реквієм
Ми, не забудемо тридцять третій рік…
Страшнішої, мабуть немає дати.
І
пам’ятаймо тих,хто нас прирік
Мільйонами стражденно вимирати.
Хто пережив, нехай нам розповість,
Чому гіркі
у селах вишні…
То кров померлих в сік брунатний вийшла,
Аби хоч так донести людям вість…
Сьогодні ми згадуємо страшні сторінки історії
нашого народу – Голодомор 1932 – 1933 року. Зараз поширена думка, що говорити
про голод – це озиратися назад, це блукати десь серед могил. Що ми повинні дивитися у завтрашній день, а не
озиратися назад. Але озиратися все ж таки треба кожному. Бо дорога в майбутнє
пролягає через минуле. Яке треба
осмислити, зрозуміти, бо історія повторюється. І коли ми з вами
не зробимо сьогодні висновків, то
будемо ходити по колу. Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це
каяття.
Серед безліч доріг, які ми проходимо за життя є
дорога Пам’яті. Але вона загубилася десь на життєвих просторах, а разом з нею
загубилася і наша душа. Тож пізнаваймо свою історію, вивчаймо її , і лише тоді
наша пам'ять повернеться із забуття.
У бібліотеці філії м- ну « Дружба» відбувся урок,
присвячений Дню пам’яті жертв голодомору 1932-33 років. На заході були
присутні учні 7-го класу ЗОШ№7.
Разом із дітьми ми запалили вогник пам’яті, що
символізує нашу скорботу і пам'ять про мільйони загиблих життів , це символ
очищення задля нашого майбутнього. І кожна дитина , тримаючи у своїх долонях
цей вогник пам’яті , передає тепло своїх
сердець, щоб зігріти души загиблих.
На
закінчення бібліотекар роздає дітям шматочки хліба, щоб берегли його, щоб
цінували цей святий хліб завжди і , щоб його смак не дозволяв нам забувати ,
що ХЛІБ – це життя.
Ми єдині
спадкоємці всього , що було і буде у нашій державі,і ми не байдужі, ні до своєї історії, ні до
свого народу.
Немає коментарів:
Дописати коментар