пʼятницю, 21 листопада 2014 р.

ОЧИМА БОЛЮ Й ВУСТАМИ ГНІВУ



Година- реквієм


Ми, не забудемо тридцять третій рік…
Страшнішої, мабуть немає дати.
І  пам’ятаймо тих,хто нас прирік
Мільйонами стражденно вимирати.
Хто пережив, нехай нам розповість,
Чому  гіркі у селах вишні…
То кров померлих в сік брунатний вийшла,
Аби хоч так донести людям вість…
Сьогодні ми згадуємо страшні сторінки історії нашого народу – Голодомор 1932 – 1933 року. Зараз поширена думка, що говорити про голод – це озиратися назад, це блукати десь серед могил. Що  ми повинні дивитися у завтрашній день, а не озиратися назад. Але озиратися все ж таки треба кожному. Бо дорога в майбутнє пролягає через минуле.  Яке треба осмислити, зрозуміти, бо історія повторюється. І коли  ми з вами  не зробимо сьогодні висновків, то  будемо ходити по колу. Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття.
Серед безліч доріг, які ми проходимо за життя є дорога Пам’яті. Але вона загубилася десь на життєвих просторах, а разом з нею загубилася і наша душа. Тож пізнаваймо свою історію, вивчаймо її , і лише тоді наша пам'ять повернеться із забуття.
У бібліотеці філії м- ну « Дружба» відбувся урок, присвячений  Дню  пам’яті  жертв голодомору 1932-33 років. На заході були присутні учні 7-го класу ЗОШ№7.














Разом із дітьми ми запалили вогник пам’яті, що символізує нашу скорботу і пам'ять про мільйони загиблих життів , це символ очищення задля нашого майбутнього. І кожна дитина , тримаючи у своїх долонях цей вогник пам’яті , передає тепло  своїх сердець, щоб зігріти души загиблих.
 На закінчення бібліотекар роздає дітям шматочки хліба, щоб берегли його, щоб цінували   цей святий хліб завжди  і , щоб його смак не дозволяв нам забувати , що ХЛІБ – це життя.


 Ми єдині спадкоємці всього , що було і буде у нашій державі,і  ми не байдужі, ні до своєї історії, ні до свого народу.

Немає коментарів:

Дописати коментар