210 років від дня народження Євгена Павловича Гребінки

 

Ці влучні висловлювання треба знати кожному - збережіть ці цитати про Україну та плекайте рідну Батьківщину!

 

Щедрий вечір в бібліотеці-філії м-ну "Дружба"😀

 

 «То ж дозвольте щедрувати!

На щастя, на здоров'я, на довгі літа!»

13 січня у бібліотеці-філії м-ну "Дружба" «водили Маланку». Це веселе і жартівливе дійство організували учні Комунальний заклад "Чугуївський ліцей №7"

(класний керівник Ярова Олена Володимирівна та керівники центру туризму Холоденко Ірина Олексіївна та Бойко Світлана Миколаївна) В масках і обрядових костюмах переодягнені щедрувальники висловлювали добрі побажання, веселили жартівливими сценками, щедрували, водили козу та дарували гарний настрій. А бібліотекарі, за гарні привітання – побажання та дзвінку щедрівку віддячили солодкими подарунками.

 

 

 

Слави козацької нам не забути!

Подвиги братчиків не кануть у віках!

Пам'ять про справи предків славетних

Живе і до нині в наших серцях.

 

14 жовтня українці святкують дуже важливі для нашого народу свята: День захисника України  та День українського козацтва.

Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, написано безліч книжок  та знято фільми. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь

 Бібліотекарі бібліотеки-філії мікрорайону «Дружба» спільно з керівником 5 класу  Сокрут Аллою Миколаївною, Комунальний заклад Чугуївський ліцей №7 провели конкурсно-розважальне свято «Ми веселі козачата».

Найвідважніші, найсміливіші, найкмітливіші та найамбіційніші хлопчики (звичайно,залучившись підтримкою дівчат) зібрались сьогодні у стінах класу, щоб дізнатись  більше про звичаї, традиції та побут козаків, а також пройти справжні козацькі випробування.

Майбутні козачата, розділившись на дві команди, із завзяттям вступили  в інтелектуально - розважальний бій. Спочатку хлопці та дівчатка занурились у історію нашої країни аж на чотириста років тому, щоб дізнатись, хто такі джури та як можна стати справжнім козаком, як була влаштована Січ, та як козаки ходили у військові походи, на яких музичних інструментах грали козаки та яких пісень співали. Звичайно, усіх фактів та цікавинок  не розповісти, про це треба багато читати, тому бібліотекарі підготувати  добірку книг про козаків та запросили  до бібліотеки. Ігри та розваги під час свята довели, що нащадки славних запорожців такі ж кмітливі, розумні, дотепні, спритні та винахідливі.

Ми бережемо спогади про власне минуле, пишаємося своєю історією, перекази про звитяжні вчинки предків передаються із покоління в покоління.

То ж любіть Україну,поважайте свій народ і нашу мелодійну мову.

Хай кожен з вас своїми добрими справами і вчинками доведе, що козацькому роду нема переводу!

Частіше козацькі думи читайте,

Частіше козацьку пісню співайте,

Чесність виховуйте в собі залюбки,

Будете й ви справжні козаки

 

Коли відлітають лелеки

У теплі далекі краї

Святкують День бібліотеки.

Шановні наші книгарі

 

Користувачі бібліотеки-філії вітають свою бібліотеку і бібліотекарів з Всеукраїнським Днем бібліотек

СВЯТКУЙТЕ З НАМИ! ЧИТАЙТЕ У НАС!

 

 «Читайте! Більше читайте! Бо читання наповнює розум знаннями, розвиває мислення, увагу. Нехай хороша книга стане вашим надійним другом!»

 

ВІТАЄМО ПЕРЕМОЖЦІВ

 

КОНКУРСУ

                    «Книжковий володар літа -2021»

Ви найкращі!

Дякуємо, що любите книгу і нашу бібліотеку!

 

 

«Щаслива буде ваша сім'я, якщо читанням захоплена вона»

Долучайтеся до конкурсу читання вголос разом із нами.

Бібліотека – філія мікрорайону « Дружба» бажає всім шанувальникам книги, нових відкриттів, реалізації творчих задумів та натхнення! А книга нехай стане для вас справжнім другом і порадником на довгі літа!

Ваші порадники-бібліотекарі)

ЧЕКАЄМО ВАС ЗА АДРЕСОЮ:

вул. Мічуріна,8

Довідки за тел.: 057-46-4-07-82

 

ХАЙ ЗАВЖДИ БУДЕ  КНИГА! 

ХАЙ ЗАВЖДИ БУДУ Я!

1 червня – найкращий час, щоб подарувати малечі справжнє свято дитинства. Адже це не тільки перший день літа, перший день довгоочікуваних канікул, а ще й Міжнародний день захисту дітей.

Дитинство…. Таке солодке і бажане слово. Вимовиш його – і тебе миттю огортає тепло, безтурботність, радість. Лише там почуваєшся у повній безпеці. Чому? Тому що впевнений: зараз прилетить Фея, заспокоїть, заколише повітря,  полонить усе довкола… Яке ж то щастя – бути дитиною!

Щасливі дитячі оченята, щирий сміх, задоволення від конкурсів і спілкування – ось те головне, заради чого з повною віддачею та любов’ю працюють бібліотекарі бібліотеки - філії мікрорайону «Дружба»  Які б заходи не організовували бібліотекарі бібліотеки-філії  – усі вони, звичайно, популяризують книгу, читання, радість спілкування. Цьогорічне свято до Міжнародного дня захисту дітей,  як і завжди, було дуже яскравим, веселим, сповненим доброти.

Найяскравіша пора року. Найемоційніший день повний незабутніх вражень.  Любові і уваги до дітей ніколи не буває забагато. Дитинство має бути щасливим.

Діти від свята отримали гарний настрій, море позитиву, а також солодощі! 

 

 «Нехай в орнаменті розкриється душа» 

Бібліотека – філія  мікрорайону Дружба» щиро вдячна майстриням Любові Іванівні Грущенко,  Аллі Миколаївні Сокрут,  Наталії Юріївні Калиниченко,     Франчук Галині Артемівні за представлений для відео  чарівний, фантастичний світ вишитих картин,рушників, вишиванок.  Їх роботи можна розглядати годинами і гадати, чи вони намальовані чи вишиті ? Настільки вони  гарні, неповторні, що неможна відвести від них погляд. Надзвичайні, барвисті, насичені кольорами і зігріті теплотою рук вироби зачаровують.  Дякуємо  Вам за натхнену працю, яка відчувається у кожному стібку, елементі, мотиві, у дбайливо відтворених орнаментах!Від ваших творінь важко відірвати погляд.  Ми щиро радіємо, що в нашій громаді є так багато вишивальниць, тішимося, що вони своє вміння передають донькам, невісткам, онучкам, а це означає, що ниточка роду не перерветься ніколи. 

Велика Вам шана і вдячність за Вашу працю.

   Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах! Ми з вами усі - українці, яких об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.

 «Йде травень крізь хвилини, дні й роки. Несе нащадкам спогади свої».

Нащадки пам'ять бережуть 

Сьогодні ми звертаємося до історії, щоб зачерпнути сил із джерел стійкості та нескореності.

Ваша Слава – незгасна,

І пам’ять – нетлінна!

Батьків естафету несуть покоління.

Хай множиться сила, красується врода,

Спасибі тобі, наш величний народе,

За пройдені чесно солдатські дороги.

За свято велике – за ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ!!!

Ми віддаємо данину пам'яті героїчному минулому країни, шануємо непорушний зв'язок часів і спадкоємність поколінь, дбайливо зберігаємо культурні традиції українського народу. Щорічно в ці дні бібліотека брали участь у загальнодержавних заходах, радо зустрічала у себе сивочолих ветеранів. Кожна зустріч з Вами, шановні ветерани, є безцінною для молодого покоління, кожне Ваше слово є запорукою збереження духовного зв’язку та історичної спадкоємності поколінь. Адже знати правду історії, пам’ятати і шанувати подвиг батьків, дідів і прадідів, пишатися співпричетністю до Вашого життя, відчувати себе Вашими нащадками, бути схожими на Вас - це і є справжній патріотизм в сучасному його розумінні. Тож будьмо гідними героїв того легендарного покоління! 

Бажаємо Вам міцного здоров’я, щасливого довголіття, миру в Україні та спокою у Ваших душах. Нехай в цьому стрімкому світі Ваші серця довіку зігрівають любов дітей, онуків, правнуків, шана земляків, визнання держави.

Низький уклін Вам, дорогі ветерани. 

#чугуївпамятає

 Гарашко Григорій Йосипович,  рік народження – 1925. Місце народження – Україна,  Харківська обл., Печенізький р-н,  с.Борщова. Дата призову – 10.02.1943. Військова частина: 138гвардійський стрілецький полк 48гвардійської стрілецької дивізії. Військове звання Гв. Червоноармієць. Нагороджений медаллю « За відвагу» Наказ підрозділу №17от 23.09.1943 . Виданий: 101 гв.сп.35 гвв. КСД 6 Південно- Західного фронту. 

ДЛЯ ПОДВИГУ ЗАБУТТЯ  НЕМАЄ!

Мій батько Гарашко Григорій Йосипович  1925 року народження пішов на війну коли йому виповнилося тільки вісімнадцять, на початку 1943року.

Григорію Йосифовичу пощастило – він потрапив до тих трьох відсотків,

хто повернувся з війни. Поранений, інвалід, але живий. Він зміг «побудувати будинок, посадити дерево, і виростити сина». Я народилася через десять років після Великої Перемоги. Іронія долі – 22 червня. Батько дожив до 62 років. Я до цих пір пам'ятаю його розповіді про війну: про страшну переправу через Дніпро. Про той бій, коли треба було «взяти висоту», на якій з дзоту їх поливав свинцем фашистський кулемет. Гвардійці  піднімалися в атаку, але вона захлиналася під вогнем ворога. Декілька  відважних бійців намагалися знищити кулемет, але назавжди залишилися лежати під тією висотою.  Батька поранило, але  йому все-таки, вдалося ближче підповзти до того клятого дзоту і закинути гранату. Кулемет замовк, висоту було  взято. Батька віднесли до медсанбату. Потім був госпіталь. Одну кулю  вдалося  витягнути, а  друга, пройшовши через перенісся, назавжди позбавила його ока. За цей бій батько був нагороджений медаллю «За відвагу».

Я хочу, щоб не дивлячись на час, люди не забували тих, хто віддав своє життя щоб ми зараз жили.

                                                                                Вербовська (Гарашко) Надія.

 

 

Хліба нам родять.

                      Йдуть до школи діти.

                      І за минулим тисне душу щем.

                      Ми любимо. Живемо.

                      Ти чуєш, світе?

                     Чорнобилем помічені, живем! 

Минуло 35 років з моменту аварії  на ЧАЕС, із тих квітнево-травневих днів 1986 року, коли йшла битва незахищених людей з радіацією. Дні самопожертви, дні страху, які вразили весь світ.

День вибуху четвертого реактора на ЧАЕС міг би стати останнім днем для України, якби у вогнище палаючого ядерного кратера не кинулися, жертвуючи собою, прип’ятські пожежники й нічна зміна станції. За кілька годин їх, спалених радіацією, замінять інші. А потім лік тих, які замінятимуть, піде вже на  тисячі. На десятки тисяч. Аж доки вони не вгамують шал  катастрофи. I буде ім’я їм, не знане досі у світі, – ліквідатори. I буде визнано, що мужність їх не мала прецеденту.

Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.

 Кажуть, час лікує. Через 24 тисячі років людство зможе забути про ту «мирну» атомну катастрофу, тому що це – час повного розпаду стронцію й цезію. З них ми прожили 35 років…

Чорнобиль змінив життя мільйонів, а наслідки Чорнобильської катастрофи будуть з нами ще багато століть. Але хочеться вірити, що людство засвоїло цей урок

 

А ви знаєте?