пʼятницю, 22 серпня 2014 р.

Ти одна неподільна, Україна моя вільна

Сьогодні в бібліотеці – філіі знову зустріч у дружньому колі. А розмовляли ми про найдорожче серцю кожної людини – Батьківщину. Здійснили пізнавальну подорож чарівними , мальовничими місцями України. Згадали її минуле, зізналися в любові до неї. Слухали палке, щире, пристрасне поетичне слово митців.
Україна! В тобі дзвенять вітрами віки історії, в тобі живе пам'ять і проростає зеленими пагінцями майбутнє. Україна! Ти хлюпочеш блакитною хвилею в дитячих оченятах, стелишся рушниковою дорогою молодим, вклоняєшся вербовим гіллям стареньким. В тобі струменять кришталеві джерела роду й народу, на твоїх колисанках виростає майбутнє!
Іду до тебе, земле у садах,
Де зріють ранки, від проміння русі,
Іду у радощах, і у сльозах,
Тут все моє ,за тебе я молюся.
Дощем зійду на твій весняний лан,
Росинками у трави розіллюся…
Віддам тобі свій труд і свій талан,
Усім, що маю, радо поділюся.
Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.
Древня легенда розповідає, що на світанку нашої Землі Бог оглядав творіння рук своїх, і, стомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустились Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив Він зі своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що Він став часто сюди навідуватися зі словами:
    -Рушаймо у край!
Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна».
Тобі пишатись є чим, Україно!
На Хортиці, вірніше на Хортиці,
Стають, я бачив, люди на коліна,
 Мов хочуть причаститися з криниці.
Цей ритуал всім серцем я приємлю,
ця мить мене п'янить, як оковита:
Мов корогву, цілують люди землю,
Що славою козацькою повита.
І небо крилить високо, чаїно.
І острів  ожива, бринить, як лютня:
Вони тебе цілують, Україно,
Колишня, сьогоденна і майбутня.
Святою любов’ю палають наші серця до неньки-України. Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробуванні і не скорилася. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.
Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні. Ми – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьмо гідними своїх предків, бережімо волю і незалежність України. Поважаймо свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.
Краю мій рідний, земля моя колискова! Із садками вишневими і солов’ями співучими, вербами кучерявими і джерелами чистими, дорогами тополиними і лелеками білокрилими, росами голубими і райдугами семицвітними, із золотими китичками хмелю та соняшниками і мальвами квітучими, рушниками з червоними кетягами калини, з хлібом-сіллю гостинними і людьми працьовитими, ланами широкими і небом блакитним присягу прийми від мене, що оберігатиму тебе і любитиму, бо одна ти, як життя.